Людина народжується для вічності

Виховний захід (11 клас) Мета: навчальна - формування усвідомленого розуміння поняття "людина". Я унікальності, цінності; розвивальна - спонукати учиш де роздумів над важливими життєвими проблемами, розвивати навички ведення дискусії; виховна - формування високих морально-етичних ідеалів,—я особистої гідності. Хід роботи Вступне слово вчителя "Пізнай самого себе" - цей вислів приписують афінському філософу Сократу. котрий жив ще у І сторіччі до н. є. З тих часів минуло дві з половиною тисячі років. Але й сьогодні багато філософів вважають що головне завдання, яке стоїть перед ними, - це дати відповідь на запитання: "Хто така людина?", "Навіщо вона приходить у світ", "Чи може людина бути творцем і господарем свого життя?"   Один східний владоможець захотів пізнати історію людства. Мудрець приніс йому 500 томів. Зайнятий державними справами, цар відіслав його, наказавши викласти все це у стислій формі. Через 20 років мудрець повернувся. Історія людства займала тепер всього 50 томів, але цар був уже занадто старий, щоб подолати стільки товстих книг і знову відіслав мудреця. Пройшло 20 років, посивілий мудрець приніс володарю єдиний том який вміщав усю премудрість світу, яку той прагнув пізнати. Однак цар лежав на смертному одрі і в нього не залишилось часу щоб прочитати навіть одну цю книгу. Тоді мудрець виклав йому історію людства в одному рядку; людина народжується, страждає і помирає. Тож для чого людина приходить у цей світ? Щоб помучитись, постраждати і безслідно піти у забуття? Отже, сьогодні на виховній годині будуть винесені твердження, які ви повинні або підтримати, або заперечити, використовуючи метод "Займи позицію". Кожен з учнів може висловитися, зайнявши позицію "за" чи "проти". II. Проведення дискусії. 1.Цінність людини Чи є людина найбільшою цінністю? На це питання є дві протилежні точки зору: 1) Людина - ніщо. Людина приходить із небуття і йде в небуття. 2) Кожна людина - це велетенський та неповторний світ. "Між небом і Землею людина найцінніша" (Стародавні китайські філософи). "Людина є мірою всіх речей" (Давньогрецький філософ Протагор). Кожен учень обирає свою позицію. По 2-4 учні, доповнюючи один одного, викладають свою точку зору. Висновок. Хоча людина приходить із небуття і йде в небуття, багато чого залежить саме від неї. 2.Самореалізація людини. Чи може людина бути творцем і господарем свого життя? У стародавньому світі існувало уявлення про те, що життям кожної людини керують всемогутні боги. Стародавні греки, наприклад, вважали, що існують три богині людської долі. Це три старі прялі. Клото пряде нитку життя при народженні дитини, Лахесіс проводить її через усі мінливості долі, а Атропа (Неминуча) обриває нитку життя. Пізніше виникли уявлення про Долю, або Фатум, мов про якусь силу, що визначає життєвий шлях людини. Вважалося, що людина не є володарем своєї долі, тому вона змушена підкорятися їй. І якщо навіть вдається передбачити свій життєвий шлях за допомогою різного роду пророкувань, ворожби, то все одно людина не уникне накреслень долі, що обов'язково збуваються. Згадаймо «Пісню про віщого Олега» О.С.Пушкіна. Знаючи з пророкування що він повинен прийняти смерть від свого коня, князь Олег розлучається зі своїм улюбленцем. Повернувшись з походу, дізнається, що старого коня давно немає. Значить, передбачення чаклуна не збулося, вирішує князь і просить показати йому останки коня. Але з черепа його улюбленця виповзає змія жалить князя, і він умирає. І, таким чином, віщування збувається. Разом з тим, досить поширеними є погляди, згідно з якими життя людини залежить тільки від її власних шляхетних або злих намірів, від її свідомості, розуму. Викладання учнями своєї точки зору на проблему. Висновок. Це дуже непросте запитання, й на нього не можна відповісти однозначно: так чи ні. Людина не може наперед запланувати своє життя в усіх його подробицях і на всіх його етапах. Водночас вона сама може визначати мету життя, вибирати шляхи, які ведуть до неї вирішувати самій, як жити. Таким чином, людина водночас може бути, а може й ні, творцем та господарем свого життя. 3. Людина народжується для вічності Чи може людина досягнути безсмертя? Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає... Ці слова Лесі Українки - не лише поетичний образ. Вони містять у собі глибоку думку про те. що людина може існувати й після смерті. Й так вважала не лише велика українська поетеса Вже у давнину почали складатися різноманітні уявлення про життя людини після смерті. Чимало мислителів вважало, що людина після смерті знов перетворюється на ті "першостихії", з яких вона виникла: "Із землі вийшли і в землю підемо". В усіх релігіях утвердилася точка зору, згідно з якою лише тіло людини смертне, а душа її вічна й може продовжувати своє потойбічне існування у раю чи в пеклі. Проте нерідко висловлювалась точка зору, що людина стає безсмертною завдяки пам'яті про неї інших людей. Хто вмер, але не забутий, той безсмертний. (Давньокитайський філософ Лао-Цзи). Обговорення дискусійного питання. Висновок. Справді, найдовше людина продовжує жити в тому, що вона зробила для інших людей, у творіннях своїх рук і свого розуму. Кожна людина, яка зробила у своєму житті щось добре, продовжує жити в тому, що вона зробила. Тому безсмертя - не вигадка, воно справді існує.    --- III. Підсумковий етап. Для чого ми живемо на світі? Людина - частина природи. А у природи, як відомо, бувають день і ніч, ясні дні і похмурі, приливи і відпливи, весна, літо, осінь, зима. Пропоную утворити чотири групи: Весна, Літо, Осінь, Зима Команда "весна" обговорює і пропонує по 5 позитивних і 5 негативних асоціацій, зв'язаних з дитинством. Команда "літо" з юністю, команда "осінь" - із зрілістю, команда "зима" – із старістю. Дається час на обговорення в групах Заслуховуються відповіді. Висновок. Як і кожна пора року прекрасна по-своєму, так і в кожного етапу людського існування - дитинства, юності, зрілості, старості є свої чудові моменти. Дитинство - безтурботність, юність - окриленість, захопленість, закоханість, зрілість - прихід мудрості, поміркованості, пора роздумів і звершень. Найбільш непривабливою і страшною для кожного, мабуть, є старість. І так не хочеться, щоб вона приходила - непрохана, непотрібна, страшна, скрючена, змучена, безглузда, склеротична. Невже це неминуче? Але ж вона може бути і достойною, і мудрою, і благородною, і молодою. Павлу Загребельному належать слова: "І що таке старість ? Може її й немає зовсім, а є тільки зношеність душі. В одних душі зношені вже замолоду, а в інших - незаймані до високих літ". Для чого ми живемо на світі? Відповідь на нього людина шукає впродовж усього життя. Скільки б не судилося страждати Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди День, коли мої маленькі губи Вперше груди мамині знайшли, День, що мене вперше приголубив Ласкою проміння із імли. Як мені даровано багато, Скільки в мене щастя, чорт візьми! На землі сміятись і страждати, Жити і любить поміж людьми! Отже, загальний смисл існування для всіх людей - любити життя і робити його кращим, і цьому буде вічною.